Усі батьки погодяться, що чесність є однією з важливих рис, яку вони бажають виховати у своєї дитини. Розуміючи, що брехня не тільки перешкоджає нам знаходити спільну мову з дитиною, а й завадить самому брехунові —складніше буде заводити друзів, з’являться проблеми у школі, ВУЗі та на роботі, важко буде побудувати відносини в шлюбі.
Що зробити, щоб дитина перестала брехати?
По-перше, треба відслідкувати причини брехні. Яку вигоду дитина бере від неї? Спеціалістам відомо, що чим суворіші батьки, тим сильніше дитина намагається пристосуватися. Малюк викручується наскільки може, відстоюючи свою волю. Частіше за все дитина намагається обійти такі проблеми, як допити й покарання. Приміром, батькам не до вподоби друзі, з якими гуляє їх дочка. Звичайно, що дівчинка не буде припиняти спілкуватися зі своїми товаришами аби тільки догодити мамі й батькові. Скоріш за все, вона продовжить гуляти з друзями, приховуючи це. У такій ситуації дорослі повинні переосмислити питання свободи і заборони їхньої доньки та залишити право на самостійне обрання друзів, а також часу на навчання й хоббі.
Також причиною брехні є небажання дитини засмучувати своїх батьків. За власним досвідом дитина знає, що якщо сказати мамі про погані оцінки, вона почне лаятися. Тому малюк сам вирішує цю проблему – замовчує про невдачі, відкладає на потім з надією, що все само собою вирішиться… В такому випадку батькам слід намагатися не приймати близько до серця незначні помилки дитини. Якщо ви бажаєте звернути уваги на це, намагайтеся разом з дитиною знайти правильне рішення, а не кричіть і не карайте.
Простіше за все відучити дитину брехати у малому віці.
Дітям чотирьох-восьми років, які люблять прибрехати, можна читати книги, в яких засуджують брехунів і показують, що від правди всім буде легше. Наприклад, про це йдеться в оповіданні Л.М. Толстого «Сливова кісточка».
Ще одна порада для батьків: зробіть спокійну атмосферу у вашій оселі. В такому разі дитині не доведеться боятися покарань, ганьби, не доведеться вибріхуватися. Саме батьки змушують дитину говорити неправду. Наприклад Ваш малюк зайнятий комп’ютерними іграми, а ви запитуєте, чи не має він домашнього завдання. Це риторичне питання. Краще просто нагадайте, що спочатку треба зробити все завдання, а потім вже гратися.
Не забувайте хвалити дитину, коли вона каже правду. Навіть якщо до правди ви дійшли довгим шляхом випитування. Говоріть дитині, що пишаєтеся нею, що правда завжди краща за брехню.
І найголовніше — Ви самі повинні бути правдиві. Дитина вчиться, беручи за приклад поведінку власних батьків. Наказуючи дитині не брехати, ви самі повинні робити те саме.
І на кінець, дайте відповідь на питання: «Що Ви відчуваєте, коли дитина бреше Вам? Незадоволення? Злість? Ви непокоїтеся? Найліпша відповідь: любов і жалощі, бо дитина зробила помилку, але ви її любите і приймаєте зі всіма вадами, ви вірите у власну дитину. Ви завжди повинні дати їй шанс виправитися, з гідністю вийти зі становища та стати чесною людиною.