Дитина та книга

Дитина та книга: чи бути дружбі?
Як привити дитині любов до читання — це питання одного разу неминуче постає перед кожним батьком і педагогом. У користі такої любові переконувати нікого не треба: те, що захоплення читанням — це основоположне вміння, від якого багато в чому залежить і розвиток інтелекту вашої дитини, і успішне навчання, відомо кожному дорослому, хто цікавиться цим питанням. Але от як донести наше доросле знання до дитини, як допомогти їй увійти в чарівний світ книг і знайти в цьому світі друзів — завдання не з легких.

Воно ускладнюється тим, що сучасну дитину з раннього віку оточують сильні візуальні враження. Наші діти дуже рано долучаються до телевізора і комп’ютера, які починають замінювати собою не тільки читання, але й живе людське спілкування.

Дорослих часто розчулює вміння малюка самостійно користуватися таким недитячим предметом, як комп’ютер: такий маленький, а стільки вже вміє! Не те, що ми в його віці … Проблеми виявляються ближче до шкільного віку. Тоді з’ясовується, що у дитини, яка колись вражала дорослих не за віком ранніми пізнаннями в роботі сучасної комп’ютерної техніки, недостатні для його віку знання про навколишній світ, примітивний словниковий запас, часто невміння знаходити спільну мову з однолітками і практично повна відсутність тієї дитячої допитливості , яка викликає нескінченні дитячі «чому?» Ну, а що до читання … Ні, читати він, звичайно, вміє, і навіть з дуже ранніх пір, але от за книжку не посадиш, а адже попереду школа і взагалі все доросле життя. Зайве захоплення віртуальним світом виявиться вже серйозною перешкодою для дитини в реальності, по цей бік монітора.

Так що ж все-таки потрібно зробити нам, батькам, щоб назавжди подружити дитину з книгою? Якщо ви ставите перед собою таке завдання, готуйтеся до нелегкого життя. Навчити дитину читати буває важко, але стократ важче навчити його любити книгу і прагнути до самостійного читання. Для досягнення цієї мети доведеться витратити чимало часу і сил, іноді відступаючи, іноді починаючи все спочатку і ніколи не втративши надію. Нехай у цій нелегкій справі нас підтримає думка про те, яке задоволення отримає наша дитина, долучившись до цього хвилюючого світу, який людство створювало вже багато століть. І наскільки простіше буде йому опановувати шкільну премудрість, не витрачаючи сил на сумовитий примус себе до того, щоб просто взяти в руки книгу, марно намагаючись придушити позіхання. Та й саме по собі раннє навчання читанню має сенс тільки в тому випадку, якщо, навчившись читати, дитина потягнеться до книги, полюбить її. Тоді до школи вона підійде, маючи вже достатній кругозір, розвинену допитливість і звичку до щоденного читання. Тоді і сам процес з виснажливої праці перетворюється в захоплюючу подорож у світ знань. Так що шкурка варта вичинки.

З чого ж почати? Знайомство з книгою відбувається в самому ранньому дитинстві. Малюк, ще навіть не вміє ходити, вже тягнеться до книги, перегортає сторінки, пробує маніпулювати ними. Ось тут завдання дорослого — не дати книжку погризти, а допомогти заглянути в неї. Читайте разом зі своєю маленькою дитиною. Кілька разів на день сідайте в затишне містечко з книжкою в руках і «читайте». Спочатку, показуйте дитині картинку та коментуйте те, що на ній зображено: так, ось пташка летить, травичка росте, зайчик скаче. Дитячої уваги вистачає, як правило, на три фрази. Потім малятко перегортає сторінку, і далі починалося все спочатку: ось сонечко світить, колобок котиться, вітерець дме. І так до тих пір, поки у дитини вистачить терпіння сидіти на одному місці. Читання як таке на цьому етапі відсутнє (воно з’явиться через два-чотири місяці). Проте формується звичка у дорослих і у дітей кожен день приділяти йому час. І тим, і іншим стає необхідним щодня тримати в руках книгу. А ця звичка і є запорука успіху в нелегкій справі встановлення дружби дитини з величезним світом літератури.

Для того щоб читання увійшло в життя дитини, воно має стати сімейним. Як би ви не втомилися, як би не було важко з часом, але хоча б одна година на день обов’язково повинна бути приділена дитячому читанню, навіть якщо заради цього доведеться відкласти якісь інші справи. Діти швидко звикають до цієї сімейної традиції і дуже люблять її. Адже багато з тих дорослих, хто потоварищував з книгою в ранньому дитинстві, можуть пригадати тихі теплі вечори, які вони провели у свій час у колі сім’ї з книгою в руках. І нам зараз теж дуже допоможе ця добра традиція. Вона буває важлива і для встановлення близьких сімейних відносин і виникнення спільних інтересів у сім’ї; словом, всього того, чого у нас залишається все менше і менше у цьому метушливому житті. І для досягнення цього вам потрібно тільки одне: починайте читати дітям вголос якомога раніше і читайте їм якомога довше.

Отже, вечори з книгою в руках стали вашою сімейною традицією, улюбленої дітьми. Це дуже добре. Але не поспішайте заспокоюватися. Найважче попереду. Чудово, якщо ваша дитина, захопившись читанням, сама попросить вас навчити її читати. Це означає, що вам не доведеться винаходити для неї мотивацію, підтримуючу її в цій важкій справі. Деякі батьки саме так і роблять: вони відкладають навчання грамоті до того моменту, коли дитина «дозріє» до такого бажання. Тоді, запевняють вони, процес проходить набагато легше. А то ще бувають випадки, коли деякі вундеркінди, заохочувані ненав’язливою допомогою дорослих і використовуючи нехитрі наочні посібники, починають читати якось непомітно для себе, як ніби і не використовуючи якогось спеціального навчання. Чого коштує ця «відсутність навчання» їх батькам, знають тільки вони. Ну, а якщо, по-вашому, термін вже підійшов, а дитина до самостійного читання не прагне, значить, доведеться потрудитися. Слухати читання завжди легше, ніж читати самому, і ваш малюк може цілком резонно поцікавитися, чому це раптом він повинен читати замість вас. Ось тут потрібно мати про запас вагому причину, яка і спонукає майбутнього книголюба взятися за роботу. Причина ця не повинна бути лякаючою: ось скоро підеш до школи, там все вже читають, а ти не вмієш, тобі ж соромно буде … Подальший розвиток теми в подібному руслі може призвести до чималого відторгнення і від книги, і від школи. Так що формулюємо максимально позитивно. Можна звернути увагу малюка на ту користь, яку він принесе близьким людям: ти будеш читати для бабусі, адже вона вже погано бачить, ось вона зрадіє! А може бути, вам є кому писати листи і дитина буде вашим помічником. Якщо ж немає улюблених родичів, які очікують ваших послань, то існують казкові персонажі: коли ти навчишся читати, говоримо ми дитині, ми разом напишемо листа Чебурашкові (Дідові Морозу), а він пришле нам відповідь!

Пам’ятаємо, що дитину треба зацікавити майбутнім навчанням, тому наша причина залежить від віку та інтересів малюка. Коли і як вчити читати — це питання кожному з батьків доведеться вирішувати самостійно, і залежить це рішення в першу чергу від індивідуальних особливостей дитини. Якщо ви не впевнені у своїх силах, вам допоможуть у найближчому до вас центрі підготовки дитини до школи або на підготовчих курсах у вже вибраному вами навчальному закладі. Ваша ж задача буде полягати в тому, щоб максимально зацікавити дитину цим процесом і допомогти їй в міру сил. Зупинятися тут на способах навчання грамоті ми не будемо, їх безліч, і знайомство з ними може скласти тему окремого дослідження. Батькам, в цей час важливо пам’ятати: навчання грамоті — процес трудомісткий. Так що не впадайте у відчай, зустрічаючи труднощі, і не лякайтеся першого промаху. Успіхів вам!


Авг 02, 2013 | Розділ: Корисне | Коментарі: Прокоментуй!

Залишити коментар


Порадитися зі спеціалістом

порада спецiалiста


Коментарі відвідувачів


Наш партнер





bottom